Основи менеджменту (2014)
17.2. Види організаційних конфліктів
Конфлікти мають таку класифікацію
За ознакою результатів:
функціональні — підвищують ефективність діяльності організації;
дисфункціональні — знижують рівень забезпечення власних потреб, зменшують роль групового співробітництва і, як наслідок, ефективність діяльності організації.
За змістом:
внутрішньоособистий. Найчастіше виникає тому, що певному працівникові різні керівники ставлять суперечливі або ж навіть протилежні вимоги. До нього призводять недоліки делегування повноважень, структури управління, застосування стимулів керівництва тощо;
міжособовий. Виникає при розподілі ресурсів, робіт, матеріальних заохочень, обов'язків тощо, а також через різні риси характеру, знань, кваліфікаційних параметрів, рівнів інтелекту, сумісності тощо;
конфлікт між особою та групою. Породжується порушеннями групових норм, своїх обов'язків, загальних "правил гри", етики поведінки, культури взаємовідносин тощо;
міжгруповий. Виникає між лінійним і штабним персоналом, профспілкою і адміністрацією, формальними і неформальними групами.
Мотиваційні конфлікти
Відчуття власної гідності — це альфа і омега, все, що вражає, пробуджує величезну енергію, націлену на конфлікт. До цього ж результату веде і "перенавантаження", яке повинно одержувати визнання, а це не завжди можливо. Внаслідок цього працівникові пред'являють претензії для обгрунтування того, що результат його праці відрізняється від очікуваного.
Конфлікти комунікації
Комунікаційний конфлікт виникає тоді, коли ніхто не наважується на встановлення "зворотних зв'язків" з керівником, тобто ніхто не звертає уваги керівника на його прорахунки. Аналогічна ситуація виникає і тоді, коли співробітник не одержує сигнал про те, що його розуміють і поважають. Хто ніколи не чує слів визнання, той стає невпевненим. Там, де недостатньо розвинуті комунікаційні зв'язки, є місце для конфліктів.
Конфлікт може вирувати і всередині людини.
Міжособовий конфлікт може виникнути тоді, коли співробітнику доводиться виконувати одночасно декілька ролей, які йому не вдається гармонізувати. Активний і працелюбний керівник (1-ша роль), люблячий чоловік (2-га роль), турботливий батько (3-тя роль), член спілки художників (4-та роль) тощо. Ролевих конфліктів не уникнути. Один з ними справляється, інший у них тоне.
Конфлікт характеризується зіткненнями інтересів і ліній поведінки, що розходяться. В залежності від того, чи розігрується конфлікт усередині однієї особистості або між різними особами, групами осіб або системами, говорять про інтраперсональні або інтерперсональні конфлікти
Інтраперсональний конфлікт може полягати в тому, що індивідуум: • прагне до здійснення декількох конкуруючих бажань (прагне до професіональної досконалості та піклування про родину);
хоче запобігти двом небажаним результатам (конфлікти аверсій, наприклад, несправедливість звільнення співробітника або загроза особистому становищу);
відчуває жах перед виконанням бажань через негативні супроводжуючі обставини (конфлікт бажання і аверсії, наприклад, кар'єра ціною шкоди колезі).
Інтраперсональні конфлікти індивідууми, в більшості випадків, можуть розв'язати, пережити самі з собою. Ці конфлікти містять в собі більш психологічну проблему, ніж проблему економіки підприємства. Проте менеджери повинні брати до уваги конфлікти цього виду в межах керівництва персоналом або неформальних контактів.
Інтерперсональні конфлікти (соціальні) — це конфлікти, які розігруються між:
особами (інтеріндивідуальні конфлікти, наприклад, між співробітниками, між менеджерами через можливість просування);
групами (інтергрупові конфлікти, наприклад, між менеджерами підприємства та представничим органом працюючих за наймом).
Факт участі керівника в конфліктній ситуації сприяє зняттю від'ємних емоцій, які в іншому випадку призводять до стабілізації напружених відносин між людьми, підвищенню авторитету самого керівника.