Розміщення продуктивних сил України (1998)
3.6. Донецький економічний район
Населення — 7887,0 тис. чол.
Склад — Донецька і Луганська області.
Район розташований на південному сході України, межує з областями Російської Федерації — Бєлгородською, Воронезькою, Ростовською. На півдні омивається водами Азовського моря. На заході та північному заході межує із Запорізькою, Дніпропетровською та Харківською областями (див. картосхему на с 260).
В межах району розміщений Український Донбас — один з найрозвиненіших у країні територіально-виробничих комплексів з переважною спеціалізацією добувних галузей промисловості та пов'язаними з ними галузями обробної промисловості, значними природними ресурсами та потужним виробничим потенціалом, густою мережею транспортних магістралей.
Природні умови і ресурси. Рельєф регіону складний. Північна частина — полого-хвиляста лесова рівнина, глибоко розчленована річковими долинами, балками та ярами відрогів Середньоросійської височини. На значних ділянках на денну поверхню виходять корінні породи — крейдові та палеогенові. Південніше від Сіверського Дінця розміщена Донецька височина — хвиляста, платоподібна, дуже розчленована річковими долинами і крутосхиловими балками. Висота над рівнем моря — 200—250 м. Тут найвища точка всієї Лівобережної України — гора Могила-Мечетна (367 м над рівнем моря). Часті виходи на денну поверхню кам'яновугільних порід. Поширені антропогенні форми рельєфу: терикони, кар'єри, кургани. На південному заході — Приазовська височина з деякими підвищеннями: Могила-Гончариха, Савур-Могила. Приазовська височина змінюється вузькою смугою низовини, яка уступом обривається до Азовського моря. У місцях залягання вапняків (басейни річок Мокра Волноваха і Суха Волноваха) та соленосних відкладів розвинені карстові форми рельєфу.
Основне багатство надр Донецького економічного району — кам'яне вугілля. Є поклади марок вугілля від довгополум'яного (Д) до антрацитів (А). Запаси коксівного вугілля (марки К, ПС, ПЖ) становлять 13 %, їх частка у видобутку — 40 %. Основні запаси — у районах Старого Донбасу (так звана "Гірничопромислова зона"). Пласти кам'яного вугілля малопотужні, їх товщина 40—70 см. Рідше трапляються півтора- та двометрові пласти. Як виняток можна назвати пласт "Велетень", що залягає поблизу станції Хацапетівка і має потужність 5 м. Налічується до 400 вугільних пластів, які залягають похило і навіть вертикально. Нерідко пласти виклинюються. Марки довгополум'яного вугілля (7500 ккал.) залягають на півночі вугленосної зони, антрацитів — у центральній частині, коксівні марки (ПС — 8500 ккал.) — у південно-західній частині. Поклади вугілля поширені в таких районах: Красноармійському, Горлівсько-Щербинівському, Донецько-Петровському, Мушкетово-Макіївському, Дебальцевському, Сніжнянсько-Чистяківському (Донецька обл.), Лисичанському, Алмазнянському, Луганському, Краснодонському, Боково-Хрустальному, Селезнівському і Довжано-Ровеньківському (Луганська обл.). Забезпеченість розвіданими запасами на рівні видобутку 1980 р. становить у Луганській області 125 років, у Донецькій — 77 років. За запасами антрацитів Донбас посідає перше місце в світі.
Поряд з вугіллям у районі виявлено родовища природного газу: Червонопопівське, Слов'яносербське, Борівське, Співаківське, Кружилівське, а також 21 газоперспективну площу.
З рудних корисних копалин бурі залізняки виявлено в басейнах річок Кальміус і Торець (Донецька обл.) та Айдар і Деркул (Луганська обл.), промислового значення вони не мають. У межах Бахмутського, Лисичанського і Володарського районів є мідні руди, але вони не розробляються. У Нагольному кряжі (Антрацитівський і Ровеньківський райони) виявлено невелике родовище поліметалів (свинець, цинк, срібло), яке промислового значення не має. Ртуть видобувають на Микитівському ртутному комбінаті.
Поклади вапняків зосереджені на півдні Донецької області: Оленівське і Новотроїцьке, в районі Старобешева, у відслоненнях річок Кальміус, Мокрі Яла.
У районі є родовища високоякісної крейди для содового виробництва на заводі "Донсода". Крейду видобувають у кар'єрах Райгородки, біля Слов'янська, Краматорська, Бахмута та в інших місцях.
Великі поклади вогнетривких глин та підприємства для виробництва вогнетривів зосереджені в Часовому Ярі, Красногорівці, Красноармійському, Пантелеймонівці, Костянтинівці, Ямі, Микитівці. Найбільший центр виробництва вогнетривких глин — Часів Яр: чотири шамотних заводи і велике кар'єрне господарство.
Значні поклади цементного мергелю є поблизу Амвросіївки. Це родовище — одне з найбільших у світі. Мергель залягає тут шарами потужністю 50—70 м. Цементні заводи виробляють портландський і романський цемент, клінкер. У районі значні запаси гіпсів, будівельних пісків, пісковиків.
Клімат району помірно-континентальний з вираженими посушливо-суховійними явищами. Характерна особливість зими — часті відлиги, коли майже повністю сходить сніговий покрив, влітку — антициклональна погода з великою кількістю ясних і сонячних днів, часто бувають суховії та пилові бурі.
Температурний режим нестійкий. Найхолодніший місяць — січень (середні температури —7,5 —6 °С). У теплий період року атмосферна циркуляція послаблена. Середня температура липня 21—23 °С.
Кількість опадів у районі коливається від 500 мм на північному сході до 600 мм у межах Донецького кряжа і зменшується до 450 у Приазов'ї. Річний максимум опадів — у червні (50—60 мм), мінімум — у вересні. В басейні Сіверського Дінця за теплий період року спостерігається в середньому 5 бездощових періодів тривалістю 10 днів (засухи) та 2 тривалістю понад 20 днів (жорстокі посухи).
Водні ресурси регіону не забезпечують потреб народногосподарського комплексу. Обсяг поверхневого стоку з території Донецької області — 0,954 км3, Луганської — 1,094 км3, отже, всього 2,0487 км3 води, яку можна використовувати для господарських потреб. Споживачі забезпечені місцевими водними ресурсами від 50 (в басейні Сіверського Дінця) до 27 % (у басейні річки Міус). Використання вод для питтєвого водопостачання лімітується забрудненням шахтними (1 км3 щороку), господарсько-побутовими, промисловими стічними водами. У басейні Сіверського Дінця придатними для зрошення (за хімічним складом) є паводкові води.
У регіоні переважають чорноземні ґрунти — від звичайних до південних. У цілому ґрунти родючі, але потребують правильного обробітку та високої агротехніки. Велике значення для підвищення врожайності в умовах недостатнього зволоження має зрошення.
У регіоні переважає степова рослинність, особливо сухолюбні вузьколисті злаки: вузьколиста ковила, ковила-волосатик, або тирса, українська ковила, ковила Лессінга, типчак, кипець, степовий овес. Ростуть степовий тюльпан, сон-трава, ірис, кермек, катран. Лісопокрита площа становить 250 тис. гектарів, в основному байрачних перелісків та так званої державної полезахисної смуги вздовж Сіверського Дінця. Тепер внаслідок господарської діяльності природна рослинність зазнала великих змін. Значна частина території розорана і зайнята культурною рослинністю. Великі площі займають населені пункти, шляхи сполучення, гірничі виробки, промислові об'єкти тощо.
Донецький регіон і надалі залишатиметься провідним районом видобутку кам'яного вугілля (на 1 січня 1995 р. розвідано 52 площі для будівництва нових потужних шахт) в Україні, незважаючи на високу собівартість його видобутку. Він і надалі буде провідним у видобутку гірничо-хімічної сировини (кам'яної солі, мергелів, вогнетривких глин, крейди, гіпсу, вапняків). Можна прогнозувати зниження ролі чорної металургії та зростання ролі машинобудування на основі високих технологій, нафтохімії та хімії органічного синтезу. Великі перспективи розвитку легкої промисловості при використанні жіночої робочої сили. Надалі слід поглиблювати спеціалізацію сільського господарства на виробництві молока, свіжих овочів, баштанних культур.
Населення. Чисельність населення району за станом на 1 січня 1994 р. становить 8198,6 тис. чол., у тому числі Донецької області — 5331,5 тис. чол., Луганської — 2867,1 тис. чол. У містах проживає 89,1 % населення. Середня густота населення — 155,1 чол./км2, у тому числі на Донеччині — 202,5 чол./км2, на Луганщині — 108,1 чол./км2.
Густота сільського населення становить 16,8 чол./км2 (на Донеччині і Луганщині — відповідно 19,3 та 14,4 чол./км2). Ці показники майже в 1,6 раза нижчі від середнього показника в Україні.
У регіоні розміщено 88 міст, у тому числі 42 обласного підпорядкування (з них 28 на Донеччині) та 242 селища міського типу, з них на Донеччині — 133.
Щодо національного складу українці становлять 50,7 % чисельності населення Донеччини та 51,9 % — Луганщини; росіяни — відповідно 43,6 та 44,8 %, білоруси — 1,4 та 1,2 %, татари — 0,5 та 0,4 %. Серед сільського населення домінують українці.
Населення регіону за два останніх десятиріччя зростало дуже повільно, а з 1991 р. намітився його відплив. Високими темпами зростає частка осіб пенсійного віку. У вугільній, металургійній та хімічній промисловості відчувався дефіцит чоловічої робочої сили молодого віку (20—35 років). Разом з тим у містах регіону значна частка жіночої робочої сили була зайнята неповністю. Для вирішення цієї проблеми потрібно удосконалити структуру промислового будівництва, що потребує збільшення капітальних вкладень.
Господарство Донецького економічного району є складним комплексом, що поєднує потужну промисловість з переважанням важкої індустрії та багатогалузеве сільське господарство і розвинені види транспорту, крім річкового. У сукупній валовій продукції господарства на промисловість припадає 89 %, на сільське господарство — 11%. Галузями спеціалізації є паливно-енергетична, металургійна, хімічна, машинобудівна та промисловість будівельних матеріалів.
Промисловість. У Донецькій області вугілля добувають 12 виробничих об'єднань, до яких належать 120 високомеханізованих шахт і шахтоуправлінь. Діє 31 збагачувальна фабрика. У Луганській області — 9 виробничих об'єднань, у складі яких 94 шахти і шахтоуправління. Є 28 збагачувальних фабрик. Всі вони розміщені в межах Гірничопромислової зони регіону.
Основа електроенергетики — потужні ДРЕС: Вуглегірська, Старобешівська, Слов'янська, Курахівська, Миронівська, Зуївська ДРЕС-2 (Донецька обл.), Луганська (м. Щастя), Міусинська, Лисичанська (Луганська обл.). Вони, а також ТЕЦ належать до одного з найбільших у країні виробничих енергетичних об'єднань "Донбасенерго".
На місцевому коксівному вугіллі та довізній залізній руді працює чорна металургія. Підприємства повного металургійного циклу розміщені у Маріуполі (комбінати "Азовсталь" та ім. Ілліча), Макіївці, Донецьку, Єнакієвому, Краматорську, Алчевську; заводи неповного циклу — в Костянтинівці, Алмазному (Алмазнянський феросплавний), Луганську (трубопрокатний), Харцизьку (трубний та сталедротовоканатний), Лутугиному (завод прокатних валків).
Коксохімічне виробництво розміщене в Алчевську, Стаханові, Успенці (Луганська обл.), Авдіївці, Донецьку, Маріуполі, Макіївці, Горлівці, Єнакієвому (Донецька обл.). Вогнетриви, флюси та вапняки для металургії дають Часів Яр, Докучаєвськ, Костянтинівка, Сіверськ, Красногорівка.
Заводи кольорової металургії: Костянтинівський "Укрцинк", Микитівський ртутний комбінат, Артемівський завод обробки кольорових металів, Свердловський завод алюмінієвих сплавів, Торезь-кий завод твердих сплавів, "Донецьквторкольормет".
Найбільші підприємства гірничохімічного комплексу: у Горлівці ("Стирол"), Слов'янську ("Хімпром"), Донецьку (завод хімреактивів), Костянтинівці (хімічний), Рубіжному ("Краситель"), Сєвєродонецьку ("Азот", "Склопластик"), Лисичанську ("Донсода"). Тут працює Лисичанський нафтопереробний завод.
Машинобудівний комплекс регіону виробляє машини та обладнання для металургійної, гірничої, хімічної та інших галузей промисловості, для транспорту і будівництва. Провідні підприємства: ВО "Новокраматорський машинобудівний завод", Горлівський машинобудівний завод, Маріупольський завод важкого машинобудування, ВО "Луганський тепловозобудівний завод", Луганські — колінчастих валів та автоскладальний заводи, Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання обчислювальної техніки "Імпульс", Стахановський вагонобудівний, Красноріченський верстатобудівний, Первомайський електромеханічний, машинобудівні заводи в Донецьку, Краматорську, Слов'янську, Ясинуватій, Дружківці, Дебальцевому, Артемівську, Торезі, Сніжному, Красному Лучі та ін.
Промисловість будівельних матеріалів (віконного скла, цементу, цегли, керамічної плитки, залізобетонних конструкцій, шиферу) розвинена завдяки місцевій сировинній базі та великій потребі у продукції галузей важкої промисловості і житлового будівництва Основні центри: Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієве (цемент), Костянтинівна, Дружківка, Луганськ, Лисичанськ, Попасна, Рубіжне, Свердловськ, Алчевськ, Антрацит.
Найбільші підприємства легкої промисловості розміщені у промислових центрах: Донецький бавовняний комбінат, Макіївська бавовнопрядильна фабрика, Луганський тонкосуконний комбінат, Луганське взуттєве виробниче об'єднання, трикотажні й швейні підприємства Горлівки, Шахтарська, Бахмута.
Серед галузей харчової промисловості провідними є м'ясна, молочна, олійно-жирова, кондитерська, борошномельно-круп'яна та ін. Основними підприємствами соляної промисловості є ВО "Артемсіль", "Словсіль".
У регіоні сформувалися великі багатогалузеві промислові вузли:
у Донецькій області:
Донецько-Макіївський (вугільна, металургійна, коксохімічна, машинобудівна і металообробна галузі промисловості);
Горлівсько-Єнакіївський (вугільна, металургійна, машинобудівна, хімічна та електроенергетична галузі);
Краматорсько-Слов'янський (машинобудівна, металургійна, хімічна, електроенергетична, соляна, промисловість будівельних матеріалів, скляна);
Торезо-Сніжнянський (вугільна, електротехнічна, легка, будівельна індустрія);
у Луганській області:
Луганський (машинобудування, легка, харчова галузі);
Стаханово-Алчевський (вугільна, металургійна, машинобудівна);
Лисичансько-Рубіжанський (хімічна, паливна, машинобудівна галузі);
Краснолуцько-Антрацитівський (вугільна, машинобудівна);
Свердловсько-Ровеньківський (вугільна);
Краснодонський (вугільна).
Сільське господарство. Тут виробляють продукцію 447 колгоспів, 303 радгоспи, 24 птахофабрики, 5 овочевих фабрик, 35 комбікормових заводів, 917 кормоцехів.
У користуванні сільськогосподарських підприємств 3925 тис. га сільгоспугідь, у тому числі орних — 3144 тис. га, сіножатей та пасовищ — 697 тис. га; посівні площі становлять 2886 тис. га (0,35 га на одного жителя регіону), в тому числі 293,4 тис. га зрошуваних земель.
Зернові культури займають 50,4 % всіх посівних площ (ячмінь, озима пшениця, кукурудза); технічні — 10,6 % (соняшник); овочево-баштанні культури і картопля — 5,0 %; кормові культури — 34,0 %.
Розвитку тваринництва сприяє кормова база та потреба промислових районів у свіжій продукції. Переважає молочне і молочно-м'ясне скотарство. Розвинене свинарство і птахівництво (переважно у промислових зонах), а також вівчарство (на півночі й півдні регіону). Тваринництво дає дві третини валової сільськогосподарської продукції району.
У Донецькому економічному районі склались два підрайони спеціалізації сільського господарства: північна зона (Старобільська сільськогосподарська зона Луганської та північні райони Донецької областей) з розвиненим зерновим господарством, значними посівами соняшника, молочно-м'ясним скотарством, свинарством і птахівництвом та центрально-південна (Гірничопромислова зона і Приазов'я), для якої характерна приміська спеціалізація: виробництво свіжого молока та овочів для населення промислових центрів, а також посіви зернових і соняшника, розвинене виробництво яєць і бройлерів на птахофабриках.
Гострою є проблема відпливу робочої сили з сільського господарства у промисловість гірничопромислової зони.
Транспортна система. Регіон має густу мережу залізниць. Довжина магістральних залізниць — 2847 км, густота — 53,2 км на 1000 км2. Найбільша густота залізниць у Донецькій області — 62,4 км, у Луганській — 44,6 км. Найбільші залізничні вузли: Ясинувата, Красний Лиман, Дебальцеве, Микитівка, Іловайськ, Волноваха, Попасна, Родакове, Луганськ, Кіндрашівка, Сімейкине.
Загальна довжина автошляхів — 13600 км, з них з твердим покриттям — 13200 км. Густота їх — 255,6 км на 1000 км2. Найбільша протяжність у Донецькій області — 302 км.
Через регіон проходять магістральні газопроводи Ставрополь — Москва, "Союз" та нафтопроводи Самара — Слов'янськ і Грозний — Лисичанськ. Працює кілька потужних продуктопроводів. На Азовському морі є великий морський порт — Маріуполь. Функціонують аеропорти: Донецьк, Луганськ, Маріуполь, Сєверодонецьк.
У Луганській області склалися два основних господарських підрайони:
Південний підрайон, до якого належить гірничопромислова зона Луганської області.
Північний підрайон — це Старобільська сільськогосподарська зона області.
У Донецькій області історично сформувалися п'ять підрайонів:
Донецько-Макіївський (ЗО % площі і 36 % населення області, ЗО % випуску товарної промислової продукції області).
Горлівсько-Єнакіївський (15 % трудового потенціалу і населення області).
Красноармійський (частина Західного Донбасу).
Приторецький (на півночі області; промислові центри: Краматорськ, Костянтинівка, Слов'янськ, Бахмут).
Приазов'я (на півдні області 14 % індустріального і демографічного потенціалу області).
Регіон має економічні зв'язки з усіма областями України, країнами СНД далекого зарубіжжя. Він вивозить кам'яне вугілля, кокс, чорні метали, вогнетривкі глини, продукцію машинобудування, міндобрива, соду, нафтопродукти, будівельні матеріали, кухонну сіль. Ввозить газ, нафту, лісоматеріали, кольорові метали, деяке промислове устаткування, продукцію легкої і харчової промисловості.
Протягом останніх 150 років у регіоні на базі інтенсивного розвитку галузей гірничопромислового комплексу, металургії, машинобудування та хімічної промисловості сформувалось оптимальне територіальне розміщення продуктивних сил. Проблема полягає у зниженні частки у народногосподарському комплексі гірничодобувного фактора та подальшому розвитку обробних галузей, нарощуванні частки наукоємної продукції, розвитку безвідходних технологій, галузей, що є носіями технічного прогресу, зниженні забруднення водних ресурсів та запилення атмосфери у промислових районах, різкому підвищенні продуктивності сільського господарства на основі біотехнології та агротехніки.
Екологічними проблемами є дефіцит чистої води, запилення та загазованість гірничопромислової зони, загроза посух і пилових бур на чорноземах, проблема стікання бактеріально забруднених вод шахт, забруднення стічними водами Азовського моря, нагромадження відвалів гірських порід.
Рекомендуємо: MTEH.NET : Комп'ютери, аудіосистеми, цифрове фото